
Спочатку трішки про саму боржаву
Отже піший похід по Боржавському хребту. Виходили з с. Воловець, до воловця електричкою. (Доречі тепер білети в електричку потрібно брати в касі на вокзалі, без білета непустять в електричку.) загальна довжина маршруту складає 35 -+2 км.Боржава або полонина Боржава – це гірський масив, який належить до Полонинського хребта, та знаходиться в Карпатських горах на півночі Закарпатської області між річками Латориця та Ріка. Довжина Боржави складає понад 50 кілометрів, ширина – близько 4 км, а висота до 1681 метрів (вершина гори Стій). Боржава має вирівняні при гребеневі схили з конусоподібними вершинами.
На Боржаві є багато гірських вершин, які є улюбленими місцями туристів. Серед цих вершин варто відмітити такі гори, як Стій (1681 м), Темнатик (1343 м), Великий Верх (1598 м), Магура-Жиде (1518 м), Граб (1374 м) та Гемба (1494 м).
Але найбільш цікавою є гора Ціцька біля Воловця. Таку еротичну назву отримала вершина за свій “дівочий” силует.
Полонина Боржава є найбільшою полониною на Закарпатті і тут є два заказники державного значення: Росішний та Потік Оса.
В перший деньп оходу с. ВОловець-Сироварня-г. Стій-покинута воєнна база - 20 км. другий день Покинута воєнна база-г.Стій-водоспад Шипіт. - 10 км.
третій день водоспад Шипіт-с. подобовець- пиблизно 5 км. і звідти на машині вже до с. Воловець.
Пс. гроші на харчі нам виділив профком моєї організації - то з продуктами ми собі ні вчому не відмовляли

Наш маршрут на гугл.мапс
Переглянути більшу карту
А тепер детальніше і з фотками.
Вийшли з мукачівської електрички в 10.30. і пішли через все село. Зайшовши в село зразу ж відчули цей неповторний запах села - ну ви поняли, та



пройшовши через все село. сіли перекусити перед дуже крутим підйомом

Після першого етапу пійому я зрозумів, що в мене пройшла нестиковка моїх планів і фіз. підготовки, але так як я цю подорож організував то дороги наза небуло і мусів йти.
добре шо взяв фотік. правда він добавив 1.5 кг. ваги(бо взяв ше годин об'єктив - МС Гелиос 81Н). вот і фотка мене в бойовому спорядженні )

після цього всього пійому, до сироварні десь 500 метрів може менше. яке ж було полегшення коли подолав цей адський підйом.
Біля сироварні ще лежав сніг

А ось так виглядає сама сироварня, в середині шось на голову може впасти., але зато недалеко є джерело де можна набрати воду.

там же перепочили поїли кураги,мигдалю і всього шо може додати енергії. набрали води по 2 літри на душу - до наступної води і місця ночівлі 18 км. тому потрібно було економити воду. зібралися і вирушили в дорогу.
на вулиці жара нереальна десь градусів 25 було. вітру небуло аж до самого хребта. сховатися теж ніде, незважаючи на те що я був кепці обличчя всерівно згоріло, руки по рукав футболки,шия і литки ніг., але що поробиш парити яйола теж нехотілось то краще хай литки горять =В. рятував від жари тільки сніг яким можна було протерти обличчя,руки і ноги - відчуття неповторне - таке враження, що чимось обпікаєш шкіру, але за мить наступає прохолода.
Краєвиди по дорозі на хребет буди дуже класні


а там де було багато снігу, на сонці здавалося , що ти у сніговій пустелі. та і дуже уважно потрібно було йти, бо як послижнешся і впадеш то полетиш, по тому снігу, до самого низу, а там вже фіг наверх вилізеш.

добравшись нарешті до хребта, на саму г. Великий верх підніматися нестали, а траверсою її обійшли. до нашої цілі ше лишалося дуже далеко. весь хребет попереду і ще спуститися до місця ночівлі.

пройшовшись по хребту і забравшись на г. Стій - всі були змучені і щасливі.вже лишалося недовго.

але враховуючи , що нас чекає затяжний спуск і що була вже 7-ма вечора трохи перепочили і вирушили знову в дорогу. я йшов самий останній та як відчув шо коліна починають боліти (колись давно мав травму і неочікував, що вона дасть про себе знати). з г.Стій вийшли в 19.19 двоє хлопців дойшли до місця ночівлі (воєнної бази) десь в 20.40. один мене почекав і ми прийшли десь в районі 21.20. коліна боліли нереально, але думав що за ніч пройде.
фотки вночі робив, але думаю смислу їх викладувати немає. поки розпалили вогень, зварили їсти - була вже північ, - гречка з тушонкою ще такою смачною ніколи небула ))). спати лягли деесь врайоні першої ночі.
Думав посплю нормально, всетаки природа свіже повітря і організм швидко відновлюється - ага поспав, проснувся в 6-й ранку повний сил )). трохи порозминавшись поняв шо ліве коліно невідійшло і з ним будуть проблеми., але то зараз неважно. взяв зранку фотік в руки, насадив на нього старий советский об'єкти в і пішов фотками воєнну базу - цікаво ж !!!
ось так сходило сонце

думаю фотки воєнної бази викладати небуду так як там нічого такого - просто розвалени. єдине шо цікаве це підземний бункер

і збоку куча якихось колодців з водою - в одному з них я втопив свою кепку :'( і мусів замість кепки шось придумати - придумав футболку на голову

після повного обстеження воєнної частини ми вирушили назад на хребет і до довгоочікуваного водоспаду. після підйому на г. стій зрозумів шо коліно підводить і тому знову йшов самий останній (((.але якто кажуть: "Медленно - но уверенно"., а вот спуск добивав мою ногу. дойшовши по хребту до великого верху ми звернули в напрямку до водоспаду. краєвид відкривався неймовірний

дойшовши до гемби почали спускатися; - в кросівках було дуже незручно то тому спуску йти - тому місцями зъжджав на 5 точці ))).
зайшовши в ліс,перезувся в берці, можна було спостерігати цілі галявини підсніжників та майбутніх підсніжників

до шипоту залишалось все ближче. сподобався перехід через гірську річку у вигляді простої мокрої колоди - якшо підвернеш ногу чи послижнешся то точно шось злмаєш чи взагалі об камінь стукнешся -досить гуманний місток (шоб не мучився називається)

коли виходив з лісу на галявину попалися цікаві дерева одне у вигляді павліна - друге у вигляді кричущої морди мавпи (чи може то тільки моя фантазія ))))

вообщем нарешті я приплентався в табір. зногою погані зовсім справи були - зовсім не згиналася. таке враження було, що суглоб висох чи шо....ходив на прямій нозі.
ввечері зробив маленьку фотосесію вогню, такого результату я неочікував - хоча, можливо це знову моя уява. судіть самі





зранку,сам того неочікував проснувся, ще вдосвіта 5-та година, нога відійшла але ше поболювала, дуе красиво було бачити як сонце покриває темний ліс і на горах видніються зелені дерева
так як робити було нічого. розпалив вогонь - всі дрова спалив поки проснулися решу народу.пішов дальше пофоткати




поснідали, повалялися, відпочили, спалиил сміття і вирушили до шипоту . людей там було мама-не горюй. Водоспад був дуже повноводний. подивилися на нього і пішли до подобовця на зупинку.

ось так виглядав хребет з с. пилипець

Ось і казочці кінець - хто прочитав той молодець.