Виношував поїздку в Словаччину я давно і ось підвернулись травневі свята.
27-го квітня зібрав манатки після роботи проклав маршрут і ліг спати.
Переглянути більшу карту
День 1-й
28-го квітня в 3-й годині ночі, був на кордоні Краківець.
На кордоні простояв близько 5-ти годин, що трохи засмутило.
Перетнувши кордон виїхали в сторону першої точки на нашому шляху (Точка В на карті).
Замок Красицьких що знаходиться за 10 км від Перемишля.
Дуже гарний парк для прогулянки + замок. Але він більше схожий на оборонну фортецю.




Трохи погулявши і перепочивши поїхали далі в точку С місто Санок.
Там знаходиться щось типу нашого Шевченківського гаю.
Музей етнографії. Площа наскільки я памятаю 2 гектара. Купа різних будиночків різних стилів а також старі водокачальні вишки і парові машини.




Було дуже жарко. Полазили, позаглядали в будинки і пішли геть звіддам.
Вирішили що треба пообідати і пішли на річку в цьому місті.
Я ніколи не думав що річки які протікають через місто можуть бути чистими. Без всяких плаваючих пляшок, шматків пінопласту і гарно переливаючих плям мастила на воді. Дно проглядалось точно десь на півтора-два метри.


Настала черга Словаччини. Пообідавши свіжим салатом з помідорками, огірками, сиром фета і канапками які не доїли на кордоні, рванули в сторону Словаччини і вже близько обіду приїхали в точку D місто Свідник. В ньому знаходиться парк памяті ВВВ.




Доречі, колеса і гвинти в літака крутяться. Коли крутиш гвинт, таке враження що там ще досі мотор стоїть.
Ще трохи погуляли по парку і знайшли монумент.

Потім поїхали далі в точку Е місто Прешов. Там я перед тим забукав готель.
Трохи про дороги розкажу:
Поляки ніколи не чули і не бачать знаків обмеження швидкості, всі льотають ніби так має бути. Дороги в них дуже хороші. Думаю можна порівняти з Німецькими. В Словаччині все навпаки, купа ямкового ремонту, але більш менш якісного (по дорогах міжміського значення 90 км/год їдиться абсолютно добре читай не відчутно) і їздять там по знаках.
Добрались ми до Прешова і поселились. Місце тихе, гарне, в 1-й хв ходьби від пішої зони. Найдешевший готель який був оказався досить милим місцем. Двомістний номер з вигодами.
Погуляли містом повечеряли і попили пива.




Через місто проходить 49 паралель )) Не дуже цікаве і не багате на архітектуру та цікаві місця місто.
День 2-й
Попросипались зібрали манатки і поїхали в точку F місто Кошіце.
При виїзді з Прешова зарулив на заправку і купив як вониназивають "дальнічну знамку"

для того щоб їхати от по такій дорозі

Автобан їхній D1 просто мрія будь якого автомобіліста. Проходить він від Кошіце аж до Братіслави. По дорозі має 2 тунелі, але нажаль той по якому я мав їхати був закритий ((
До Кошіце по автобану добрались за 10 хв. Запаркувались і пішли гуляти.
Доречі, всі платні парковки на вихідні у них безоплатні, навіть в центральній частині міста.







Дуже гарне місто дуже багато цікавого, центральний собор на реконструкції, але дуже гарний. Наскільки зрозумів в готичному стилі.
Купа музеїв, але не було часу по них лазити. Думаю вартувало б цілий день на нього відвести.
Коли ми приїхали в місті якраз проходив парад ретро авто.




Місто залишило тільки найприємніші враження. Одне з міст яке можна внести в список double visit.
Прийшлось попрощатись з ним і їхати далі.
Виїхавши на автобан поїхали в точку G Спішський град. По дорозі автобан переходив з 2-х полосного в 3-х полосний і назад.
Замок дуже великий. Але він напів зруйнований. В ньому проводять різні фестивалі.




Було ну дуже жарко тому не дуже сильно і затримувались там. Виїхали і поїхали в точку І місто Попрад. Місто абсолютно не цікаве (прочитав на вікі) тому заїхали в ньому в супермаркет закупились їжею пивом і поїхали ось туди

Високі Татри - скелясті гори на півночі країни.
Приїхали ми в точку J місто (село) Старий Смаковєц. Перед тим я забукав тут готель.
Приїхали ми зразу в готель і поселились.

Немер гарний, чистий, з вигодами і кухня в коридорі.
Подумали з дівчиною що приїдим сюди зимою кататись на бордах. Але збираєм компанію щоб вийняти весь дім там 3 2-місних кімнати. Готувати собі їсти на кухні можна. Підйомники в пару кілометрах від того села.
Свіже гірське повітря зробило сон дуже міцним, проспали 10 годин.
День 3-й
Проснулись зготовили сніданок поїли і поїхали в точку К Шстрибске плесо і Попрадське плесо. Це 2 гірських озера.
+28 градусів а сніг лижить і навіть не думає танути

До 1-го доїхали автомобілем, погуляли подивились.

На великій карті біля інформації написно було що підйом до 2-го озера (Попрадське плесо) триває 3.5 години.
Не довго думаючи ми взяли собі велосипеди на прокат і поїхали на верх. Прокат велосипеда 10 євро - 5 годин.


Підіймались ми довгенько. Але спустились за 1.5 хв. )) Був дуже швидкісний спуск.
Казав власник готелю що з північної сторони Татр сніг лежить круглий рік і каталка там відкрита круглорічна. Біля нижнього озера за весь цей час, який ми провели за кордоном, нарешті зустріли Українців - вони приїхали на каталку, але казали що трохи зажарко.
Після того ми поїхали в печери в східному кінці Татр, але коли приїхали, оказалось що у них в понеділок санітарний день і вони закриті. Було дуже шкода.
Близько 5-ї години ми виїхали додому. Дорога дуже погана, не в плані покриття, а в плані кількості серпантинів, підйомів, спусків. Вуха постійно закладувало, думав що в мене від того мозги закиплять. Після заходу сонця автомобілів стало надзвичайно мало і плюнувши на ті знаки я почав трохи тапкувати між містами, а потім і в селах після 11-ї вечора, бо замітив що стало абсолютно пусто. Ніби вся Польща вимерла, в будинках світло не горіло, автомобілів на шляхах не було, людей на вулицях також. Десь за 100 км який я проїхав до кордону на зустрічь мені проїхало машин 10 максимум.
На кордоні Краківець я був в 1-й ночі. В 3-й ми перетнули кордон. Я був настільки змучений, що заховався між фурами на заправці ВОГ, закрив машину і заснув.
В 5-й проснулись і поїхав додомцю.
Ну ось отака от автоподорож на травневі свята.